Дрогобич
Дрогобич. Герб.На Львівщині у передгір’ях земних Карпат розкинулось одне із старовинних українських міст - Дрогобич.
Походження назви Дрогобич залишається нез’ясованим. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину, існувало поселення Бич, його захопило і спалило військо тюркських кочовиків, імовірно половців. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали другий Бич – Дрогобич.
Початок місту дали підземні джерела соляної ропи, з якої виварювали сіль. У період Київської Русі через Дрогобич проходив так званий Великий Соляний Шлях, і це сприяло економічному розвиткові міста.
У давньому гербі міста зображено 9 топок (бочок) солі, що символізують 9 жуп (солеварень).
Кожне давнє місто має свій адміністративний центр, що склався історично. У Дрогобичі таким центром впродовж багатьох віків була і є сьогодні площа Ринок. З усіх точок міста вабить до себе висока вежа Ратуші.Перша міська Ратуша була дерев’яною, друга – з цегли, на три поверхи.
Дрогобичани брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року, свідчення тому – перший слов’янський пам’ятник полеглим на стіні парафіяльного костелу.
У Дрогобичі ще у 1777 році при церкви Петра і Павла було відкрито першу міську гімназію, викладання в якій велося українською мов.
На початку ХХ ст. Дрогобич був культурним, економічно розвинутим містом. Тут було декілька шкіл, гімназій, у тому числі й жіноча, функціонувало “Товариство задаткове”, “Народний дім”, товариства “Рідна школа”, “Сокіл”, “Січ”, “Просвіта”, “Жіноча громада”, виходило 4 газети, діяло 2 нафтових заводи, 2 банки.
Гуляючи по старенькій, але вічній бруківці – одній із особливих надбань міста, ви знайдете Готичний костел імені святого Бартоломея, заснований Владиславом Ягеллою на початку ХV століття. З'явився він на території дрогобицького замку. На жаль, від замкових стін, валів та ровів не лишилося на сьогодні нічого – окрім єдиної башти із цегли, яка й стала дзвіницею костелу святого Бартоломея (за іншими даними – костелу Знесіння).
Серед багатьох атрибутів міста все ж головною гордістю є Церква святого Юра. Колись у Дрогобичі жили чумаки, але не було у них церкви. А навіть якщо й була, то не така, яку б їм хотілося. От і надумали чумаки рушити у Прикарпаття і виміняти сіль на храм Божий. Звідти у 1657 році вони привезли готову розкладну церкву – храм святого Юра. Церква з усіма її куполами і галереями була зібрана без жодного цвяшка. Сьогодні ж відгомін XV століття слугує музеєм, а на великі свята усі охочі можуть відвідати і Святу Літургію.
Однією із улюблених пам’яток Дрогобича є монастир ордену Кармелітів – церква святої Трійці, котра спочатку служила як костел при їхньому монастирі. Почали її будувати в 1700 році, а посвятили у 1709. Коли західноукраїнські землі окупувала Австрія, цісар Йосиф II ліквідував монастир, а костел передав під церкву греко-католицького обряду. Приміщення монастиря деякий час займали магістратське бюро, дитячий виховний заклад, а 1813 року його передали отцям василіанам за умови, що вони заснують чотирикласну школу. Саме у цій школі навчався у 60-х роках минулого століття син землі Дрогобицької Іван Франко. Храм святої Трійці – одна із найбагатших церков, а вночі вона просто неперевершено красива завдяки вправній святковій ілюмінації.
Вихідцями з Дрогобича є багато видатних людей, серед яких:
Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450-1494) – український вчений, доктор медицини й філософії, ректор Болонського університету, автор першої вітчизняної друкованої книги “Прогностичне судження” (1483).
Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1570-1622) - Гетьман Війська Запорозького, видатний полководець, засновник Київського братства.
Юрій-Франц Кульчицький (бл. 1640-1692) - український купець, герой оборони Відня. Вдячні австрійці подарували героєві весь запас трофеїв кави. Галичанин відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню.
Бруно Шульц (1892-1942) – видатний письменник та художник.
З Дрогобичем тісно пов’язано життя Івана Франка, який у 1864-1875 рр. жив і вчився у місті.
Немає коментарів:
Дописати коментар